•  
  •  
З Богом не жартують

З Богом не жартують

     Я була дуже пізньою дитиною, батьки повмирали, і я залишилась самотня, бо друзів вірних чи родичів люблячих не було. Ось життя кидало, тож багато дурниць наробила, але коли заходила в “глухий кут”, то завжди зверталася до Бога. Я ще тоді не знала, який добрий Господь. Він як наймудріший учитель, як добрий Батько і як вірний друг взяв мене за руку і повів по життю (веде і до цього часу).images (1)
            Коли Україна стала незалежною, такі всі були піднесені, окрилені вірою,  ми всі почали вивчати історію України. У нас на роботі записувалися на придбання підручника з історії України Михайла Грушевського, який коштував 16 грн. Я тоді заробляла 24 грн і мала двоє дітей-школярів, то для це мене було складно, але я вирішила придбати цю книгу, бо ростуть діти.
            Через деякий час мені кажуть, що замість підручника за ті ж гроші дають Святе Письмо. Я тоді так засмутилась: “Нащо мені Святе Письмо?!”. У мене школярі, їм треба вивчати історію України. Але маємо, що маємо. Не хочеш – не бери, але пропадуть гроші. І взяла я Святе Письмо, поклала на поличку й подумала “Не щастить”.
            Минав час. Життя кидало, і я почала звертатися до чудо-книги. Спочатку починала і, прочитавши 2-4 рядки, кидала. А коли було дуже тяжко, я вирішила читати Святе Письмо, як художню книжку –  із закладкою. Нехай не розумію, але я її прочитаю. Так собі постановила. Читала десь до року, але все більше і більше з цікавістю, і коли дочитала до Діянь апостолів, усе почало відкриватися. Я працюю з цією книгою і вдосконалююся дотепер. Це найголовніша книга мого життя. Господь іде поруч і в біді, і в радості. Дякую Йому за це.
     Я ще б хотіла засвідчити, як ми можемо отримувати велику поміч через  святих. Мої улюблені святі – це о.Піо, Антоній Падевський, Миколай Чарнецький, Бенедикт, Юда Тадей, Антоній і Теодозій Печерські, Архангел Михаїл, Гавриїл, Рафаїл.
            Ми вклали кошти, майже 50% вартості в будову. Все законно. Мали справу з банком “Дністер”, будівельною компанією “Комфортбуд”. Через рік все розлетілось. Наші гроші пропали. Я зрозуміла, що, крім Бога, ніхто мені не допоможе. Протягом року щомісяця – нічні чування в тому наміренні в церкві Св. Андрія і щовівторка о 19:30 Літургія в храмі Св. Антонія, дев’ятниця до Св. Антонія. Ті, що хотіли нас обікрасти, почали сваритися між собою і на суді виказали свої підступні плани. Завдяки цьому ми, невелика група простих людей, виграли суд. Ми найняли нову будівельну компанію і до кінця року отримали ключі. Алилуя!
   Я хочу засвідчити, як Господь може бути поруч, чути мої молитви і відповідати. Влітку  я поралася на городі на дачі. Почала молитися. Дача майже в лісі (хутір). Тихо. Небо сонячне і чисте. Я почала запрошувати Ісуса молитися зі мною до Отця, сказала: «Мій добрий Пастирю, разом зі мною промов». І, вставши, почала “Отче наш…”  Раптом чую грім: ГУР–ГУР два рази. І тиша. Мені руки опустились, постояла трішки і продовжила молитву. Як близько Господь! Він чує нас, відповідає.
У скрутні 90-ті , коли звільняли з роботи і не платили зарплати, я проживала сама з двома синами. Щоб вижити, я продавала золото: обручки, перстень, кулон і т.д. Я помолилася дуже-дуже, поставила високу ціну і кажу: «Господи, нехай продасться, а я дам на Боже». Перстень продався за один день. Я дуже зраділа, подякувала Богові та й кажу: «Вибач, Господи. Ти знаєш, як мені потрібні ці гроші. Я тепер не дам на церкву, а колись іншим разом».
Більше  я не продала нічого – злодій решту виробів у мене вкрав.
Я вижила, бо Господь добрих людей послав, але це наука. Ніколи не обіцяй, як не виконаєш, а як пообіцяв, то виконуй! Господь добрий, милосердний, щирий. Але і справедливий – це мусимо пам’ятати. З Богом не жартують!
п.Марія, 64 роки, м. Львів
Зроби добру справу, поділися з друзями!Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on Google+Share on FacebookShare on VKEmail this to someone

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*


+ чотири = 12