Photo 1543204057 f089c69d2701

Гордість. Яка вона насправді?

«Там де сталося гріхопадіння, там перед тим поселилась гординя».   св. Іоан Ліствинчик

 

Мабуть, багато хто з нас неодноразово чув про те, що гордість є першоджерелом усіх людських гріхів. Чому так?

 

Давайте повернемось до самого початку. Коли перші люди згрішили, то перед тим, вони повірили у брехню змія –  що, мовляв, Господь вас не дуже любить, якщо заборонив їсти плоди з цього дерева і тому Бог не хоче, щоб ви стали такі, як Він. Тобто бачимо, що перед тим, як відкритись на гординю, людина спершу вірить брехні диявола про те, що її не люблять.

 

Якби ми сповна усвідомлювали і приймали правду про Божу любов до нас, то завжди б першими дарували приязнь та любов іншим. А якщо людина знає, що її люблять вона стає відкритою на дарування любові іншим, тоді в неї зникають причини для заздрості, гніву, непоміркованості, ліні, захланності, нечистоти, адже любов – це те, що надихає, окрилює та сповнює миром. 

 

Прояви гордості у сучасному світі

 

«Гордий завжди ображений. Смиренний ніколи не сердиться, бо ніщо його не принижує. Гордий шукає любові до себе. Смиренний любить сам, нічого не очікуючи взамін».  св. Мати Тереза


 

Часто поняття гордині у нас є доволі розмитим. Зазвичай, ми асоціюємо цей гріх з хвалькуватою чи  зверхньою людиною, тому інколи вважаємо, що не маємо гордині, бо не помічаємо в себе такої поведінки. Але якщо заглянути трохи глибше, то розуміємо, що зверхність чи хвалькуватість, це лише одні з наслідків. Насправді, горда людина – це людина, яка не впевнена в собі, закрита на прийняття Божої правди про себе, про свою цінність та про величезну любов Бога до неї. Ми можемо помічати це у своєму житті чи у житті тих, хто нас оточує.

 

Для кращого розуміння розглянемо одну ситуацію. Дитину не сприймали однокласники, ображали чи глузували через зовнішність або відсутність гарного та модного одягу. Згодом ця дитина виростає, йде працювати, просувається кар'єрними сходинками і чим далі, тим більше поводиться зверхньо та закрито стосовно інших, рідко вітається першою, а інколи навіть не вітається у відповідь. Якщо подивитись в корінь проблеми, то ця поведінка спричинена раною, яка виникла ще в минулому, і підсвідомо такою поведінкою керує дитячий страх, страх неприйняття та нелюбові. Зверхня поведінка це немов захисна оболонка, щоб ніхто ніколи не дізнався про цю слабкість. І часто дитина, яка вже давно стала дорослою може цього не розуміти, адже таку поведінку вибирає не свідомість, а підсвідомість, яка є немов потаємною кімнатою у нашій голові. Те, що наша свідомість не хоче приймати чи не знає, як з цим впоратись (болючі моменти, неприємні події) вона відправляє у підсвідомість. Тобто створює таку собі «комірчину», куди скидує все те, з чим не знає, як впоратись. Тому, маємо розуміти, якщо є гордість, то перед нею була причина, яка зумовила таку поведінку. І цих причин може бути безліч: розлучення батьків, недооцінювання в дитинстві (батьками чи вчителями), невдалі стосунки з хлопцем/дівчиною тощо.

 

В психології є така фраза «скривджений стає кривдником». Варто пам’ятати, якщо в нашому оточенні є люди, яких нам хочеться назвати «гордими», можливо варто перед тим спробувати подарувати їм свою любов, настільки, наскільки зможемо. І перш за все, маємо слідкувати за собою, за своєю поведінкою, звертати увагу на те, коли на когось ображаємось. Можливо, це вияв нашої гордості? Того, що хтось не повівся так, як ми собі планували, адже має бути лише так, як я хочу! І коли хтось вважає по іншому, то поводимо себе наче маленька вередлива дитина. В цей час «комірчина нашої підсвідомості» каже: «якщо ця особа тебе по справжньому любить і цінує, то зробить саме так, як ти хочеш». А коли ця особа робить не так, то ми ображаємось і думаємо, що вона нас не любить.

 

Гордині дуже подобається обмежувати свободу інших. Тому спробуємо в цей час посту пороздумувати, як в моєму житті проявляється гординя? Можливо у надмірному перфекціонізмі, особливо у вимогах до інших. Чи, можливо, в тому, що моє серце виявляє більшу прихильність коли мене про допомогу просить впливова особа, аніж особа з «нижчого» контингенту. Чи однаково я їм відповідатиму? Чи коли говоритиму з ними, в обох бачитиму Ісуса?

 

Фото Mike Riveros

Проведімо цей особливий час посту в праці

 

«Наше життя іноді подібно сліпому, який відкрився на світло, відкрився на Бога, відкрився на Його милість. Іноді, на жаль, трохи схоже на фарисеїв: з висоти нашої гордості ми засуджуємо інших, навіть Господа!». Папа Франциск

Тож проведімо цей час посту в праці. Насамперед, в праці над собою. Не акцентуймо зайвої уваги на утриманні від їжі, адже згідно офіційних правил посту, церква не вимагає від нас багато. Маємо розуміти, що надто асоціюючи піст з утриманням від конкретної їжі ми розпорошуємось на щось менш важливе.

 

В часі Великого посту Господь подарував нам особливу благодать. Якщо будемо відкриватись на цю благодать та співпрацювати з нею, то робитимемо наші серця вільними. Вільними від страху, упередженості та гордості, Божа благодать лікуватиме їх та наповнюватиме любов’ю. А любов – це завжди свобода, мир та тепло, які хочеться дарувати іншим.

 

Тож бажаємо кожному з нас бути працьовитими, сміливими та відкритими на Божу благодать. І завжди пам’ятати, що ми дуже любі та цінні для Нього.

 

 

Автор: Оля Веселко

 

Також вам можуть сподобатися: