Вроджене відчуття впевненості в існуванні Бога провокує людину шукати різних способів побудови взаємовідносин з Ним. Це є природною потребою кожної людини, про яку говорить нам 17 розділ книги Діянь: «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.». Це прагнення людини не просто знати, що Бог існує, але ще й розуміти який Він є, як ставиться до неї, як можна будувати з ним діалог є джерелом виникнення більшості релігій. Саме слово релігія означає зв'язок з Богом.

 

 

«Ви знайдете міста, не оточені стінами, які не мають ні літератури, ні палаців, ні монет, таких, які не знають, що таке театр, гімназії, але ви не знайдете такого міста, яке було би без Бога...; місто швидше може не мати під собою грунту, ніж залишитись без релігії.» Давньогрецький письменник, історик і філософ-мораліст Плутарх.

 

 

Як ми уже сказали, практично кожна релігія є виразом спраги за відносинами з Богом. Однак чи можна стверджувати, як це стало зараз популярно, що кожна з релігій істинною є і що взагалі неважливо, яку ти релігію сповідуєш, бо мовляв, будь-яка релігія є шляхом до одного і того ж Бога. Зрозуміло, що дві релігії не можуть бути одночасно істинними, якщо вони містять прямо протилежні твердження, так само як не можуть одночасно бути істинними твердження, що два помножити на два дорівнює чотири і два помножити на два дорівнює п'ять. Хоча між багатьма релігіями і є подібність у певних аспектах, однак в своїй суті вони кардинально відрізняються. Неможливо, наприклад, бути справжнім християнином і буддистом чи мусульманином.
В 14 розділі Євангелія від Івана Ісус чітко каже: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.». Цим самим Ісус стверджує, що немає іншого способу мати відносини з правдивим Богом, як тільки через Нього, немає іншої дороги, як тільки Він. Хоча це твердження і є, на перший погляд, надто жорстким, однак необхідним, бо відкинувши його, ми втратимо саму суть християнства.

 

Яка релігія є правдивою?

 

Тепер поставимо собі наступне запитання: які існують критерії, щоб відрізнити правдиву релігію від фальшивої і чи взагалі вони існують? Якщо б таких критеріїв не існувало, то і фактично пізнання Бога було б неможливим. Однак сам факт, що людина має це прагнення пізнання і володіє розумом, як інструментом для його здійснення, переконує нас в існуванні таких критеріїв. Найперше, про що можемо говорити, так це про те, що істинна релігія повинна виходити за межі звичайної філософської концепції і відкривати шлях до розуміння Бога як розумної надприродної істоти. В протилежному випадку втрачається зміст релігії. По друге, правдива релігія, котра претендує на істинність, мала б випливати не з людської мудрості, а бути об’явленою в надприродній спосіб. Найвищу форму такого надприродного об’явлення ми знаходимо в християнстві, де сам Бог став людиною, своїм життям і навчанням об’явив істину, таким чином виключивши помилки, пов'язані з людським фактором. Деякі інші релігії хоча і стверджують, що отримали надприродне одкровення, однак воно прийшло через людину, котра апріорі позбавлена досконалості, а тому навіть якщо б одкровення було абсолютно істинним, де знайти гарантію, що воно було правильно потрактоване і передане. Крім того, людська природа, перш, ніж повірити в щось, вимагає довести правдивість того, в що їй пропонують повірити. Ми знаємо, що багато хто може гарно говорити, але не все, що звучить гарно є істиною, навпаки за прекрасними лозунгами можуть приховуватись найжахливіші мотиви. Отож, перш, ніж повірити, що певні твердження походять від Бога, ми очікуємо, що Він подбав про те, аби ми могли знайти певність, що саме це є істина. Ісус, наприклад, постійно доводив істинність своїх слів різними чудами і знаменами. Він казав:

 

 

«Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені. А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!» Від Івана 10:37

 

 

 

Чудо, яке не зустрічалось в жодній іншій релігії

 

Багато чуд в ім’я Ісуса відбувається і в наш час. Однак найбільшим чудом, яким Ісус переконливо довів правдивість свого навчання, чудо, яким не може похвалитися жодна інша релігія — це воскресіння із мертвих. Воскреснувши із мертвих Ісус довів, що Він є тим за кого Себе видавав, самим Богом, а отже, всі Його твердження — це не просто красиві слова, а цілковита істина. Апостол Павло казав: «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!». Отже сам факт воскресіння є настільки важливим, що від нього залежить правдивість нашої віри.

«Усі основні релігії світу, окрім чотирьох, ґрунтуються на звичайнісіньких філософських концепціях. Що ж стосується чотирьох, які пов’язані з особистостями, а не з філософськими системами, то християнство — єдина з них, яка може показати світові порожню гробницю свого засновника. Авраам, батько юдаїзму, помер приблизно в 1900 р. до Різдва Христового; про його воскресіння ніколи не йшлося» Джош Мак Дауел

«У жодній розповіді про Будду ви не знайдете нічого навіть віддалено схожого на воскресіння. Більше того, у найбільш ранньому оповіданні про його смерть, а саме «Махапариниббанна Сутта», ми читаємо, що смерть Будди була подібною «досконалому відходу, який нічого не залишив за собою»» Вілбер Сміт, «На цьому стою»

«ні в палійському каноні, ні в коментарях до нього, немає жодного натяку на те, що Сакія Муні жив після смерті або з’являвся своїм учням. Магомет помер 8 червня 632 р у віці 61 року, у Медині, де його гробницю кожен рік відвідують тисячі правовірних мусульман. Мільйони юдаїстів, буддистів та мусульман погоджуються з тим, що засновники їхніх релігій ніколи не воскресали з пороху земного» Професор Томас Чилдерс

«Ось повний перелік: могила Конфуція — зайнята, могила Будди — зайнята, гробниця Магомета — зайнята, гробниця Ісуса — Порожня». Математик Ґодфрі Гарольд Гарді

Професор Томас Арнольд, призначений завідувачем кафедри сучасної історії Оксфордського університету, котрий докорінно змінив загальне уявлення про освіту в Англії, безсумнівно був добре обізнаний з тим, як оцінити достовірність історичних фактів, коли сказав:

«Я багато років вивчав історію різних часів, досліджуючи і зважуючи докази…, і я не знайомий ні з одним фактом в історії людства, який був би доведений краще і повніше різного роду свідоцтвами. Цих доказів достатньо, щоб зрозуміти, наскільки велике знамення, дане нам Богом, у смерті Христа і Його воскресіння з мертвих» Професор Томас Арнольд

 Яка релігія є логічною?

 

Ще одну вимогу, котру ми можемо ставити до істинної релігії — це логічність і внутрішня несуперечність. Ця вимога є дуже природною і необхідною для того, щоб взагалі можна було говорити про істинність тих чи інших тверджень, адже та сама річ за тих самих умов одночасно білою і чорною бути не може. Однак, як не дивно, цю вимогу задовольняють не так багато релігій. 

Іслам

Мусульмани вірять, що Коран був даний напряму Аллахом, тому жодних помилок будь-якого характеру бути не може. Однак при дослідженні Корану їх можна виявити достатньо. Для прикладу в одному місці Корану можна знайти, що світ був сотворений за 6 днів, а, аналізуючи інші місця, що за вісім. В одному місця Корану говориться, що Алах потопив фараона з його військом, а в іншому, що фараон зрозумів, хто є правдивий Бог і став мусульманином, в одному місці говориться, що земля була сотворена раніше неба, а в іншому, що небо раніше землі, в одному говориться, що нема примусу в релігії, а в іншому, що тих, які вийшли з ісламу потрібно схопити і вбити, де б вони не були знайдені.

Текст Корану має багато орфографічних помилок, більшість з яких простежуються в ранніх рукописах кінця восьмого століття. Це вказує на те, що помилки ці існували і в оригінальних текстах. І це означає, що Коран не має божественного захисту від спотворень, незважаючи на те, що він це заявляє. Сьогодні існують різні друковані версії Корану - всі вони суперечливі у ставленні до помилок орфографії. У деяких версіях видаляються додаткові букви, в інших - додаються голосні мітки, ще в інших - додають відсутні літери. В Корані постійно дотримується рима. Це часто викликає спотворення і двозначність тексту через перестановки порядку слів, перекручування іменників і зміни в дієслівних формах (наприклад використання минулого недоконаного часу замість доконаного) на догоду римі. У певних випадках змінюється навіть зміст, щоб задовольнити вимогам рими.

Наприклад у сурі 69:17 використовується недоречне слово "вісім" замість янголів, що підтримують трон Бога, тому що арабське слово "вісім" добре підходить для рими даної строфи, незважаючи на те, що слово "вісім" не має тут ніякого сенсу. Проблема не в тому, що Коран містить помилки, а в тому, що мусульмани вірять, що це неможливо, створюючи тим самим внутрішню суперечність.

Дзен-буддизм


Що ж до Дзен-буддизму, наприклад, то як каже Тейтаро Судзукі, японський філософ і один з провідних популяризаторів дзен-буддизму: «Дзен не іде за рутиною причинності, і йому байдуже, чи суперечить він собі, чи є непослідовним». Він каже: «Дзен, безперечно, не є системою, яка ґрунтується на логіці та аналізі. Це антипод логіки, я маю на увазі дуалістичну модель міркування». Крім того він вважає, що матеріальний світ чи дійсність є ілюзією. Професор філософії Генрі Роузмонт виразився про дзен-буддизм в наступний спосіб: «Дзен-буддизм є сукупністю філософських припущень, які керують поведінкою його послідовника; Сузукі і його колеги можуть просто ігнорувати цей факт, граючи словами, з такою метою, щоб увести читачів коментарів дзен-буддизму в оману й заплутати та затьмарити багато фундаментальних питань.

Наприклад, на одній сторінці Сузукі говорить: «У дзен систематизовано або, краще сказати, кристалізовано всю філософію, релігію і саме життя далекосхідних людей, особливо японців», на іншій теж його слова: «Дзен нічого не навчає». Висновок очевидний. Визнає це Сузукі відкрито, чи ні, але він пише філософію; з припущення, що багато з поглядів, які він підтримує в ім’я дзен, є антифілософськими, зовсім не витікає, що вони нефілософські. Вони всі без винятку є філософськими поглядами».

Індуїзм

Говорячи про індуїзм, можемо сказати, що в ньому відсутня єдина система вірувань і загальна доктрина. Індуїзм являє собою сімейство різноманітних релігійних традицій, філософських систем і вірувань, заснованих на монотеїзмі, політеїзмі, панентеїзмі, пантеїзмі, монізмі і навіть атеїзмі. Тому, як на мене, немає й змісту говорити про логічність чи внутрішню несуперечність такої релігії. Щодо Біблії, котра містить і передає християнську віру, то ситуація тут є абсолютно відмінною, ніж у випадку зі священними книгами інших релігій.

 

 

«Складіть їх ліворуч вашого столу, а святу Біблію праворуч—тільки її одну, щоб їх із нею розділив широкий проміжок. Адже існує безмежна безодня між Біблією і, так би мовити, «священними» книгами Сходу. І ця безодня повністю, безповоротно, навіки розділяє їх … через неї неможливо прокласти міст ніякою науковою або релігійною думкою». Висновок професора Моньєро-Вільямс, в минулому викладача санскриту, післся 42 років вивчення східних книг

 

 

Отож бажаю всім нам пізнати, що Христос є єдиною дорогою до Отця.