Mike bowman 739070 unsplash

Про піст

Усі ми знаємо, що упродовж посту християни мають утримуватися від м’ясної та молочної їжі, від вживання спиртних напоїв і розваг; не повинні лихословити й осуджувати інших. Вже навіть ці перелічені обмеження показують, що релігійний піст потребує від людини внутрішньої зібраності, зосередженості на поставленому завданні. Такої, як на військовому посту.  Цікаво, що в українській мові слова «піст» і «пост» майже ідентичні. А в російській – це одне й те ж слово.  Тільки військовий пост «здають» і «приймають», а церковний «тримають» і «дотримуються», але і той, і інший «зберігають». Людина в обох випадках розуміє, що зайнята справою великої, якщо не сказати - надзвичайної важливості. Наші зусилля в часі посту мають наблизити нас до Господа. Тож зосередьмося і спробуймо пройти цей період із наміром позбутися у собі всього того, що заважає нам перебувати з Богом.

 

Піст - це молитва

 

У часі посту треба молитися. Піст без посилених молитов зводиться до звичайної дієти, якої людина дотримується заради себе, тоді як піст разом із молитвою – це жертва, яка приноситься Богу. Вся наша цивілізація - це ярмарок підмін, де сповідь замінена візитом до психоаналітика, а хресна хода - мітингом. Піст також має «світського двійника» у вигляді різних дієт і голодувань. Отже, в часі посту молимося більше ніж звичайно. Додаємо читання псалмів і Нового Завіту, земні поклони (для тих, хто може їх робити за станом здоров'я) і молитву в храмі. Виявляйте ворогів своєї молитви. По-перше, це лінь. По-друге, розсіяність розуму. А по-третє, злопам'ятність, образи, і все інше, що виростає з егоїзму і противиться любові до людей. Наші духовні вороги тим зручніше діють, чим менше ми пам'ятаємо про їх існування. Давайте цим ворогам гідну відсіч!

 

Лінь усім відома. Вона тінню буквально ходить за кожною людиною, недарма і римується зі словом «тінь». Якщо піддатися її заспокійливому впливу, то душа порине у невір’я, важче від якого навряд чи щось існує. Щодо розсіяності розуму, то це дедалі зростаюче захворювання цілого людського суспільства. Те, що у сфері масової інформації представляють як розвагу та власне інформування, є у своїй більшості засмічуванням свідомості або навіть зомбуванням (одне іншому не заважає). Якщо ви склали список «Цього я в часі посту не їм», то можна скласти (хоча б подумки) ще один список: «Цього я не читаю, не слухаю і не дивлюся». Ефект буде неодмінно, і ви його відчуєте. Нехай розум дистанціюється від нав’язуваної світом інформації. Людство хвилюється про чистоту навколишнього середовища, але забуває про чистоту внутрішнього світу. Але ж наше забруднене довкілля - це якраз і є палець Божий, що вказує на бруд у думках і намірах людини. Чи зауважили ви, що люди, які постять, бувають дратівливими? Це весняна втома і щоденні обмеження дають про себе знати. Міцно тримаймо Господа за руку, просімо Його допомоги і підтримки, щоб сварками та гнівливістю не погубити плід посту. Крім трьох названих ворогів, у молитви є й інші супротивники. Ви самі згодом їх виявите.

 

Піст - це не лише обмеження в їжі

 

 Повторюйте собі час від часу, що піст - це не тільки і не стільки поняття, пов’язане з харчуванням, скільки всеосяжне поняття, яке змінює людину повністю. Піст стосується розуму більше, ніж шлунка. І гастрономія до посту підлаштується при бажанні - у ресторанах вже не перший рік можна знайти пісне меню із побажанням «Постіть на здоров'я». А ось телевізор до посту не підлаштовується, і його шкідливо дивитися без міри як у піст, так і поза ним. Те ж саме стосується контенту радіостанцій, друкованої продукції. Усі ці фабрики новин і розваг або в принципі не здатні навіть зовнішньо налаштуватися на хвилю посту, або це становить для них серйозні труднощі. Тому й необхідно постійно нагадувати собі, що чистота інформаційної поживи є найважливішою для християнина, і докладати власних зусиль до боротьби за таку чистоту.

 

У часі посту ми насильно вириваємо свій розум із кола звичних явищ і поринаємо у зовсім інші думки: роздумуємо про Суд, про відплату грішним і праведним, про своє предстояння перед Богом. Про те, що вже зроблено, а де ще, як то кажуть, непочатий край роботи. Про те, як гідно пройти решту свого життєвого шляху. Таким чином, ми ніби завмираємо для звичних думок і справ. І цю «малу смерть» для світу ми обираємо добровільно заради того, щоб оживити душу для Христа.

 

Так і відбувається в Божому світі: відчиняються одні двері не раніше, ніж зачинилися інші. У духовному житті ми вчимося оглухнути для світської інформації, щоб відкритися на слухання духовне. Маємо звільнити розум від одних думок, щоби в нього увійшли інші. Помирання для життя примарного заради оживлення для життя справжнього – це і є піст.

 

Фото Benjaminrobyn Jespersen

Коли одні люди постять, а інші ні, то між ними може виникнути взаємне напруження. Ті, хто постить, схильні засуджувати тих, хто не постить. Ось які, мовляв, «грішники і ненажери». А в опонентів уже є готові відповіді: «Бог у мене в душі», «поганить людину не те, що входить в уста, а те, що виходить із уст». І так далі. Крім цього, усім нам відомий малоприємний тип релігійного ханжі, на якого не хочеться бути схожим. Тому багато хто думає: «краще я не виконуватиму особливо завзято обряди та приписи, зате буду простим і щирим». Розрубувати цей вузол чи розв'язувати, - в будь-якому випадку доведеться попітніти.

 

Звернімося до Святого Письма, і першою словесною перлиною хай буде така: «Їжа для живота і живіт для їжі!». Бог же одне і друге знищить» (1 Кор. 6:13). Ці слова звернені до тих, хто надмірно уважний до їжі, на шкоду іншим, не менш важливим сторонам життя. Їжа їжею, а молитва молитвою, і любов любов'ю. Заборонімо собі засуджувати тих, хто чомусь не дотримується посту, пам'ятаючи про те, що «живіт всякої людини Бог знищить». У деяких слов’янських мовах це слово перекладається як «скасує», тобто зробить неважливим. Мова йде про ту зміну, яка очікує кожне тіло, коли після воскресіння люди неймовірно зміняться. Сини Царства, за словом Христа, будуть подібні до Ангелів Божих, синами воскресіння ставши. І саме Царство є не пожива й питво, але радість і мир у Святому Дусі. І ще корисно знати: «Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв» (Рим. 14:3). Як бачимо, апостол турбувався про те, щоб аскетизм чи його відсутність не перетворювалися на чинник чвар між християнами. І нас у першу чергу має хвилювати не стільки ставлення маловірних до тих, хто постить, скільки навпаки. Хочеться, аби ті, що постять, не надто пишалися і не засуджували тих, хто їсть ковбасу і дивиться в часі посту телевізор. До нас, християн, більші вимоги. Від нас очікується теплота розуміння і неосудження. До себе - вимогливість, до ближнього - милість, Богові - поклоніння в дусі. Це і є християнство.

 

Піст - корисний для усіх

 

Піст - явище універсальне. Ви не знайдете в історії людства жодної серйозної культури, де заради вищих цілей кращі люди не брали б на себе обов’язок утримання, тимчасового чи постійного. Ви не знайдете такої культури, де звеличувалися б обжерливість, лінь, неробство та при цьому здійснювалися б великі відкриття і звершення у сфері духу. Тепер світ вже мультикультурний. Не виїжджаючи за межі країни і міста, можна ознайомитися з філософськими вченнями Сходу, з різними аскетичними практиками, зайти в «Чайна Таун» і вийти з нього, записатися на курси йоги і т.п . Наші люди так і роблять. Погано це чи добре - окрема тема, але це вже доконаний факт, і про чакри або медитації слов'янин може знати задовго до того, як дізнається про гріхи та пристрасті, що мучать людину.

 

Люди мандрують не лише з одного населеного пункту в інший і з країни в країну. Люди також мандрують від вчення до вчення, шукають істину і прагнуть самореалізації. І ніде ці люди не натрапляють на заклики до вседозволеності, якщо предметом пошуку є чистота розуму і спокій душі. Люди оголошують особистий піст, якщо дають обітниці та вимолюють у Бога щось важливе. Вони оголошують колективний піст, коли «ворог біля воріт» і коли народові загрожує серйозна небезпека. Здатність до стриманості у складних ситуаціях є міра серйозності душі та її мужності. І тільки суспільство споживання нашіптує нам в обидва вуха: «Споживай. Насолоджуйся. Розслабляйся. Відривайся по повній ». Саме цей дух вседозволеності, зацикленості на собі, крайнього егоїзму та прагнення до постійної зміни задоволень і є руйнівним духом світу цього. Мабуть, це і є різновид духу антихриста. Дотримуючись посту, ми певною мірою виходимо з-під влади цього духу. Можемо вийти, в усякому разі. Тому дух посту є дух військовий і шляхетний, а дух гріховної розслабленості є дух плебейський і рабський. Стримана людина вільна, а ненажера - раб. І розпусник - раб. І ледар - раб. Свобода - це не лише політичне або соціальне явище. Свобода - це подарунок Бога свідомій і розумній особистості. Християнство пам'ятає про це. Шкода тільки, що справжніх християн серед нас дуже і дуже мало. Але ми далекі від зневіри. Ми вже почали шлях, і майбутнє багато нам відкриє. З Богом, уперед, не зволікаймо!

 

Автор: Протоієрей Андрій Ткачов    

Переклад: Лариса Сідлович                                                                           

Джерело: http://www.pravoslavie.ru

Також вам можуть сподобатися: