«Правда визволить вас» Від Івана 8:32
«В цих словах вміщається основна вимога, воднораз же й осторога. Це вимога щирого відношення до правди, дійсної вимоги свободи. Це також осторога перед будь-якою уявною свободою, перед тією свободою, яку розуміється поверхово, однобічно, не зглибивши всієї правди про людину та про світ. Тим-то Христос і сьогодні, після двох тисяч років, стає посеред нас як Той, хто людині приносить свободу, основану на правді; хто людину визволяє з того, що ту свободу обмежує, зменшує, ломить начебто в самому ж її корінні, в душі людини, в її серці, в її сумлінні» Енцикліка Йоана Павла ІІ «Redemptor Hominis» - 12  

Чому в наш час є різні залежності - алкоголізм, наркоманія, куріння, ігроманія, залежність від соціальних мереж, які стали національною трагедією для нашої країни та інших країн? Чому стільки розбитих душ, хвороб тіла, поламаних життів? Звідки передчасна старість і смерть, різні злочини із вбивствами, суїциди? Це все жахливі супутники залежностей. Масова втеча від реальності, спроба змінити її за допомогою алкоголю, наркотиків, комп'ютерних технологій, формування маргінальної особи, неспроможної брати відповідальність за свої вчинки та ін.

Що спонукає молодих людей втікати від життя, яке для них тільки починається?

 

Війна, політична нестабільність, інтенсивні соціально-економічні та культурні зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, породжують відчуття кризи, безвиході, і сприяють формуванню залежної особи. Водночас, якщо порівняти матеріальний добробут і комфортність умов життя сучасного європейця з матеріальними статками європейця, який жив сто, двісті років тому, можемо з певністю визнати безсумнівний прогрес. Очевидно, не зовсім правильно вважати саме зовнішні обставини життя (у їх соціально-економічному вимірі) основною причиною зростання кількості залежних осіб.

Фото Isis França

Глобальнішого характеру набуває проблема руйнування внутрішнього світу людини, втрати "справді людського в людині" (В.І.Слободчиков), що знаменує виникнення духовної кризи людини та суспільства в цілому. Людина вирішила, що Бог їй не потрібний. Гуманізм (як зазначалось на 2-му Ватиканському соборі у 1963 р.) перетворився на спробу замінити релігію Бога, що став людиною, на релігію людини, що оголосила себе Богом. Отже, цивілізація робить людей богами раніше, ніж вони стають гідними статусу людини" [1, с.469].

Що змінилося в житті людей з поширенням цієї думки?


Людям став непотрібний Бог.

Непотрібний в державних установах. У багатьох країнах Європи з приміщень державних установ вилучені хрести. Наприклад у Франції державним службовцям заборонено носити знаки - символи своєї віри.

Непотрібний у школах. У деяких штатах Америки, якщо вчитель державної школи проведе молитву перед навчанням або просто свідчитиме про свою віру перед учнями – може бути притягнений до суду і втратити ліцензію. В Італії одне атеїстичне подружжя подало до суду, бо не хотіли, щоб їхня дитина молилася перед навчанням. Суд задовольнив їхній позов і зобов'язав міністерство освіти заборонити молитву перед навчанням.

Непотрібний у бізнесі. Колись на завершення великого будівництва чи то будинку, чи корабля священик служив молебень, люди молилися, щоб Бог благословив їхню працю. Тепер все по-іншому. Після 17 років будівництва у Швейцарії відкрили найдовший у світі Сен-Готардський тунель. У церемонії відкриття тунелю, крім керівництва Швейцарії, взяли участь канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд, прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці та єврокомісар з транспорту Віолетта Булц. Проте там не було молитов, не було священика. Натомість центром святкування була вистава, яка зображала «чорну месу», а головним «героєм» був ворог людини. Ще залишається питання, чи це була вистава, яка показувала «чорну месу», чи «чорна меса» замаскована під виставу.

Непотрібний в особистому житті. В Україні 70% шлюбів закінчуються розлученням. 45-50% жінок мали позашлюбні стосунки. У чоловіків справи ще гірші - 75% чоловіків зраджували своїм жінкам протягом перших двох років свого шлюбу. Лише 3-5% молодят не мають сексуального досвіду, а решта? Для багатьох молодих людей взяти шлюб у церкві – це просто узаконити ті стосунки, які в них вже є давно. У законодавстві України проштовхують закони, які руйнують інститут сім’ї, легалізують одностатеві партнерства, поширюють пропаганду гомосексуалізму.
 

Сучасна людина вирішила, що вона є богом, що її бажання є рушієм розвитку. Однак у нутрі людини залишається пустка, невимовна туга, голод, спрага, яку ніяка сотворена річ не може заспокоїти. Святий Августин писав: «Ти, Господи, створив нас для себе і неспокійне моє серце, доки не знайде спочинку в Тобі».

"Якщо голод фізичний руйнує тіло людей, то голод духовний - їх душу. Він створює вакуум у тому нематеріальному ядрі людини, яке відрізняє її від тварин. А, як кажуть, "природа не терпить порожнечі". І ось у цю спорожнілу душу вторгаються полчища ворогів: наркоманія, алкоголізм, усі можливі форми "балдіння" серед молоді. Такий гіркий результат бездуховності" [3, с.49].
 

Наркотики були відомі вже в первісному суспільстві, а вік виноробства нараховує декілька тисяч років. Однак лише духовний вакуум XX-ХХІ ст. перетворив пияцтво і наркоманію в національну трагедію і в нашій, і в багатьох інших країнах. Це ознака того, що людство переживає важку кризу. Воно обікрало себе, відірвалось від вічних джерел, які тисячоліттями живили його духовний розвиток [3].

 

Залежність, як один з видів ідолопоклонства

 

Саме слово «залежність» не вповні передає весь трагізм і зміст цього явища. Залежність може бути добра, конструктивна – залежність маленької дитини від матері, залежність у подружжі, коли чоловік і жінка взаємно допомагають і підтримують один одного.

 

Залежність може бути і негативна, руйнівна. Така залежність руйнує тіло людини, її душевні і духовні сили, руйнує стосунки з найближчими людьми. Руйнує стосунки з Богом.
Фото Eva Hartnagel

У науковій літературі вживається слово адикція (від лат. addictus - приречений, по-рабськи зобов'язаний), отже правильніше потрібно говорити зневолення, рабство. Людина є незмірно дорожчою за всі скарби землі. Кожна окрема особистість - неповторна, унікальна. Людина сотворена Богом вільною, має великий дар – вільну волю. Цей дар шанує і поважає Сам Господь, але не шанує людина. Вона добровільно стає рабом, рабом своїх залежностей, рабом алкоголю, рабом наркотику, рабом тютюну, рабом…
 

Арабський вчений Абу Бакр Мухаммад ібн Закарія Ар-Разі, який вперше здійснив перегонку вина, отриманий напій назвав «аль-кооголь» дух вина, бог вина. "Аль" в середземноморських мовах означає "бог". "Ко" - означає “разом”. А "голь" чи "гуль" - одна з семи арабських різновидностей джинів.

 

Залежності є новітнім ідолопоклонством. Ідолом стає наркотик, алкоголь, комп'ютер, секс, гроші, робота… Ідолів багато, вони часто змінюються, але не здатні заповнити пустку, яка є всередині людини. Людина, яка служить ідолам, приносить їм жертви – своє здоров’я, родину, дітей, свою роботу, вправно платить десятину. Не вірите? Порахуємо.

 

Візьмемо пачку сигарет, яка коштує 15-20 гривень. У середньому пачка на день, за місяць- 450-600 гривень, при зарплаті 4,5 – 6 тисяч. Все пускається на дим, тільки кому це «кадило» приноситься. Що, якщо додати до цієї суми пляшечку пива щодня після роботи і пляшку горілки в п’ятницю на завершення трудового тижня? Набирається ще одна десятина. Кинув курити – і через рік можна їхати з сім’єю на море.

Чи є людина зі залежністю приреченою?
 

Людина відреклася Бога, але Бог не відрікся людини. Бог, багатий на милосердя, кличе людину,

«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.» Від Матвія 11:28-30

Господь прагне звільнити людину з того рабства, в яке вона потрапила через свою гординю. Він кличе до навернення, обіцяє свою любов і прощення. У синагозі, в Назареті, Христос бере до рук книгу пророка Ісаї. Розгорнувши її, Він натрапив на місце де було написано: "Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий" (Лк 4, 17–19). У цьому тексті, в якому Христос визначає Свою місію, Його месіанське призначення, аж двічі виражається словом "вільність" (звіщати визволення, випустити пригноблених на волю). Згадуєтся навіть втретє у словах: "оповістити рік Господній сприятливий". Відомо, що рік благодатний, т.зв. ювілейний рік, у Старому Завіті був пов'язаний з відпущенням в’язнів на волю.

 

Христос прийшов для того, щоб звільнити людину, щоб звістити полоненим визволення, щоб випустити пригноблених на волю. І тому вся діяльність, яка спрямована на визволення людини, щоб була плідною, ефективною, повинна сприйматися як продовження місії Христа: "Господній Дух на мені, бо він мене помазав".

Спільне завдання християн

Христос, у свою чергу, дає своє помазання Церкві, тим, хто в Нього повірив. Даючи помазання, передає також місію, і тому в самому християнському покликанні, в самому помазанні, отриманому на Святому Хрещенні і в Таїнстві Миропомазання, міститься послання, місія. Та сама, яку отримав Христос, на яку Він був помазаний. Отже, християнське покликання одночасно є покликанням до участі в місії Христа, суттю якої є визволення людини. Як християни, як охрещені, мусимо відновити в собі усвідомлення цієї місії і відповідальність за неї.

 

Успіх боротьби проти алкоголізму та інших суспільних залежностей зумовлений тим, чи знайдеться відповідна кількість людей, які побачать своє покликання у визволенні інших. Робимо принципову помилку, якщо заклик до боротьби проти алкоголізму адресуємо алкозалежним чи п’яницям. Адже саме вони повинні бути визволені, чого не зроблять самі, визволити їх повинен хтось інший. Визволити раба з рабства може лише вільна людина.

 

Належить мобілізувати певну групу людей, які свідомо, опираючись на місію Христа і єднаючись з нею, візьмуть на себе місію визволення братів. Тому спочатку звертається до здорових людей, до тих, хто не є поневолений залежностями. Це вони повинні зрозуміти свою відповідальність і піти до братів, які перебувають в тій чи іншій неволі для того, щоб їм подати руку, щоб їх підносити, виривати з неволі, визволяти міццю Христа. Господь кличе багатьох людей, але чи почують вони цей поклик. Так само колись Він кликав пророків, але не завжди вони чули чи хотіли чути цей поклик.

 

Автор статті: Мирон Шкробут.
Оригінальна, повна стаття: За цим посиланням


 

Література:

 

Кримський СБ. Принципи духовності XXI століття // Дві Русі / за загальною ред. Л. Івшиної. - К.: Факт, 2003. - 496 с.
Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики/ А. Маслоу. - СПб.: «Евразия», 1997. – 430 с.
Мень Александр. Трудный путь к диалогу. - М.: Фонд имени Александра Меня, 2001. - 453 с.
Святе Письмо, переклад о. Івана Хоменка, Видавництво оо Василіян, Рим ,1991